«Творчість» — чотирнадцятий роман Еміля Золя з циклу «Ругон-Маккари», присвяченого представникам однієї родини, що жила в роки Другої імперії — період диктату Наполеона III. Вперше виданий окремою книгою у 1886 році. Клода Лантьє у віці восьми років привіз у Плассан літній джентльмен, зачарований якістю його малюнків (див. роман «Пастка»). Він також з’являється в іншому романі циклу — «Живіт Парижа». У «Творчості» Лантьє, який має схожість з імпресіоністом Полем Сезанном, — друг дитинства письменника П’єра Сандоза, якому Золя передав багато своїх рис.
Разом із Сандозом та іншими художниками й скульпторами Клод бореться за впровадження нової форми живопису, далекої від неокласичних канонів, що користувалися популярністю на офіційних виставках. Якщо деяким художникам зрештою вдається здобути перемогу, Лантьє йде від невдачі до невдачі, залишаючись нерозумілим публікою й часто — власними друзями.