«Жерміналь» — тринадцятий роман Еміля Золя з циклу «Ругон-Маккари», присвячений представникам однієї родини, що жила в роки Другої імперії — періоду диктатури Наполеона III, виданий у 1885 році. Назва роману символічна й є відсиланням до першого місяця весни «жерміналь» у французькому революційному календарі.
Син Жервези Маккар і її коханого Огюста Лантьє, молодий Етьєн Лантьє був звільнений з роботи за те, що дав ляпаса своєму роботодавцю на залізницях Північної Франції. Він вирушає на пошуки нової роботи й влаштовується на шахту, де стикається з жахливими умовами праці. Коли гірничопромислова компанія, посилаючись на економічну кризу, оголошує приховане зниження заробітної плати, Лантьє підштовхує шахтарів до страйку. Йому вдається подолати їхнє змирення й змусити їх розділити мрію про справедливіше й рівноправне суспільство… У 1902 році на похоронах Еміля Золя делегація шахтарів Денена супроводжувала процесію, скандуючи: «Жерміналь! Жерміналь!».