«Радість життя» (1883) — дванадцятий роман Еміля Золя з циклу «Ругон-Маккари», присвяченого представникам однієї родини, що жила в роки Другої імперії — періоду диктату Наполеона III. Події роману починаються в 1863 році й охоплюють близько 10 років. Батьки десятирічної Поліни померли, і вона переїжджає жити до Шанто, родичів з боку батька, в приморське селище Бонневіль у Нормандії. Автор протиставляє оптимізм і відкритість серця Поліни хворобі, образі та депресії, що поширені в родині Шанто. Дія відбувається не в Парижі й не поруч із ним, так само як і не в вигаданому Золя Плассані, містечку, з якого походить родина. Дещо слабкий і недостатньо вивчений зв’язок Поліни з її родичами Ругонами та Маккарами — єдиний зв’язок із рештою серії.