«Завоювання Плассану» (1874) — четвертий роман Еміля Золя з циклу «Ругон-Маккари», присвяченого представникам однієї сім’ї, що жила в роки Другої імперії — періоду диктату Наполеона III. У багатьох відношеннях ця книга є продовженням першого роману циклу. Дія знову відбувається у вигаданому прованському місті Плассан, а сюжет обертається навколо спроби приїжджого абата Фожа підкорити собі все місто. «Свірепа пристрасність під добродушною зовнішністю» — так охарактеризував тон роману Гюстав Флобер.