«Доктор Паскаль» — двадцятий і останній роман Еміля Золя з циклу «Ругон-Маккари», уперше опублікований у червні 1893 року. План Золя полягав у тому, щоб у циклі романів показати, як спадковість і навколишнє середовище впливали на членів однієї родини в роки Другої імперії — періоду диктату Наполеона III. Паскаль Ругон, лікар і вчений, присвятив усе життя створенню теорії спадковості на прикладі п’яти поколінь своїх родичів із усіма їхніми вадами й пристрастями, але публікація цих праць стала б ганьбою для родини…