«Земля» — п’ятнадцятий роман Еміля Золя з циклу «Ругон-Маккари», присвяченого представникам однієї родини, що жила в роки Другої імперії — періоду диктату Наполеона III. Роман написано в 1887 році і, можливо, він є одним із найпровокативніших. Це досить похмуре спогадування про селянський світ другої половини XIX століття: дрібних землевласників, які жадають наживи, охоплених пристрастю до землі, що доводить їх до злочину. Книга сповнена деталей, здатних шокувати читачів того часу, коли парування тварин чергувалося з людським — і все це мало темп і жорстокість, часто аж до зґвалтування. Поява «Землі» викликала запеклі суперечки, прикладом яких, зокрема, став «Маніфест п’яти» — стаття, опублікована в газеті «Фігаро» п’ятьма молодими письменниками, які порадили Золя проконсультуватися з доктором Шарко, відомим французьким неврологом, щоб вилікувати болісні нав’язливі ідеї.