Людина любить перемагати матінку-природу. Навіть селяни з чергового фентезійного глухого закутка воліли нові технології посіву над надією на богиню-волчицю на ім’я Холо, яка тисячі років охороняла їхній урожай. Богиня зовсім занудьгувала, але скасувати стародавній договір могли лише люди, які давно про нього забули. І тут, зненацька, її звільнив некто Лоуренс — хлопець видний, спритний і розумний, адже інакшими не бувають бродячі торговці. Прийнявши подобу юної дівчини (з дуже милими вушками й хвостом), богиня зробила Лоуренсу пропозицію, від якої він не зміг відмовитися: відвезти її додому, на рідний Північ, пообіцявши, що молодий купець унакладі не залишиться.
Так Холо й Лоуренс потихеньку рушили на Північ, але дорога чекала далека й неспокійна. Аристократи й церковники, комерсанти й поліцейські, кинуті дівчата й місцеві «братки» — усім є діло до бідного купця та його дивної супутниці. Волей-неволей мандрівникам доводиться розглядати пропозиції, що надходять, адже в обох їх така професія — допомагати людям!