У поліції давно підозрювали, що десь у Східній Сибіру існує притулок для втікачів-злочинців. Сищики назвали його «кімнати для втікачів». Клієнти цих «кімнат» утікали з каторги й ховалися в сибірській глушині. А доки їх марно ловили на дорогах, вони відсиджувалися там. Хтось забезпечував їм прихисток, допомагав із зміною зовнішності, надавав медичну допомогу, постачав нові документи. А через кілька місяців, коли поліція переставала шукати втікачів, вони з’являлися в столицях.
Колезький радник Ликов вирушив у службове відрядження до далекого Туруханська. Там він отримав оперативну інформацію: секретний притулок знаходиться в Іркутській губернії. Де саме — треба було шукати. Іркутськ давно називали столицею втікачів. Найкраще місто Сибіру, як магніт, притягувало до себе всякий людський мотлох.
Прибувши в місто, сищик зрозумів, що пошуки будуть непростими…