На жах патриція лорда Ветінарі, до Анк-Морпорка прибув новий винахід — велетенська лязкаюча страхітлива машина, що використовує міць чотирьох стихій — вогню, води, повітря і землі. Тепер вигляд Анк-Морпорка — це радше зображення здивованого натовпу; дехто зловив дух часу й озброївся блокнотами, а найпередбачливіші — дощовиками.
Мокріст фон Губвіг — не з тих людей, яким до душі важка праця. Його втручання як начальника Поштамту, Королівського Банку і Монетного Двору, звісно, має життєво важливе значення… але значною мірою залежить від слів, які, на щастя, не мають ваги й не потребують мастила. Проте йому подобається бути живим, а тому від пропозиції Ветінарі неможливо відмовитися.
Над Пласким світом здіймається пара, керована містером Сімнелом, чоловіком у приплюснутому кашкеті та з логарифмічною лінійкою, який уклав вельми цікаву угоду із синусами та косинусами. Мокрістові доведеться мати справу з мастилом, гоблінами, гладким контролером, який має звичку спускати працівників зі сходів, і кількома дуже злими гномами. І якщо він зупиниться, усе піде під укіс…