Бідна Ліза

Перш ніж усе… Старший слідчий Волін береться за розслідування справи чиновника Міністерства охорони здоров’я Михайла Голочуєва, який працює в Москві. Голочуєва підозрюють у корупції, зокрема в тому, що йому давалися мільярдні хабарі за розподіл держзамовлення на постачання медичного обладнання. Під час розслідування з’ясовується, що в чиновника немає ні суттєвої нерухомості в Росії чи за кордоном, ні банківських рахунків, ні предметів розкоші. У Москві він живе у службовій квартирі, і вся обстановка тут казенна. За порадою Волін звертається до свого доброго знайомого — історика спецслужб, генерала КДБ у відставці Сергія Сергійовича Воронцова. Він може спробувати через свої канали дізнатися дещо про Голочуєва. На прохання генерала Волін також пересилає Воронцову чергові мемуари Нестора Васильовича Загорського, які старший слідчий розшифрував.

З Лувру зникає картина Леонардо да Вінчі «Мона Ліза дель Джоконда», яку частіше називають просто «Джоконда». Її краде чоловік, який сам себе називає пан Декоратор, однак упізнати викрадача неможливо. Тим часом Загорський і Ганцзалін подорожують Європою. У італійському місті Флоренція їх наздоганяє звістка про те, що з музею Лувру в Парижі викрадено «Джоконду». Картина зникла в понеділок, коли музей був зачинений. За ідеєю, це мало б полегшити розслідування. Але викрадач наче випарувався разом із картиною, майже не залишивши слідів — лише захисний короб і раму від картини.

Ганцзалін умовляє господаря зайнятися розслідуванням крадіжки. Загорському видаються цікавими обставини викрадення, і він вирішує взятися за цю справу — тим більше, що він усе одно збирався до Парижа.