Онук сотника

Що станеться, якщо в далекому минулому опиниться не десантник-спецназівець, здатний голими руками валити ворогів пачками, не хімік-фізик-інженер, який готовий підштовхнути технічний прогрес на страх ворогам і на радість собі коханому, а звичайний, загалом-то, чоловік, у якого «за душею» лише знання теорії керування та доволі багатий життєвий досвід? Що буде, якщо він опиниться не в тілі князя чи богатиря, а в тілі підлітка з прип’ятської лісової глушини? А може, існують речі важливіші й навіть рятівніші за бійцівську кваліфікацію або вміння добувати нітрогліцерин із підручних засобів у польових умовах? Хіба не так, що, попри різницю в дев’ять століть, люди будуть тими ж людьми, що й сучасники, і базові цінності: любов, чесність, совість, родинні зв’язки, патріотизм (пробачте мені «загальнолюдські»!) — залишаться тими самими?