Уціліти в бою, вбити або обернути супротивника на втечу — звісно, перемога, але зовсім не найскладніша. У багато разів важче перемогти себе: побачити межу між самоповагою та пихою, між гордістю й марнославством, між принциповістю та впертістю. А побачивши й зрозумівши — уміти не переступити її. Іноді для цього потрібно подивитися на навколишній світ інакшими очима, відмовитися від звичних, усталених за десятиліття поглядів. І зовсім не важливо, коли саме формувалися ці погляди й звички — у XX столітті чи в XII, бо в будь-які часи справедливі слова: «Справді сильний той, хто переміг себе». Перемога над собою — перемога, за якої немає переможених, бо сила, яка керувала тобою всупереч твоїй власній волі, стає підкореною силою.