Смерть Ахіллеса

11 год. 7 хв.

Детективи, трилери, бойовики

Мова російська

Автор Борис Акунін

Читці Олександр Клюквін, Петро Краснов, Ігор Ясулович

Читець Олександр Клюквін

Читець Петро Краснов

Читець Ігор Ясулович

У 1882 році Ераст Фандорін повертається до Москви після чотирирічної дипломатичної служби в Японії. Тут він дізнається, що його друг по балканській кампанії, уславлений «білий генерал», «російський Ахіллес», герой Плевни Михайло Соболєв (прототип — Михайло Дмитрович Скобелєв) помер від серцевого нападу. Запідозривши, що рання смерть генерала могла бути викликана іншими причинами, Фандорін починає розслідування, під час якого йому доведеться зустрітися віч-на-віч зі своїм старим ворогом. Час дії — 1882 рік. Ерасту Фандоріну — 26 років.

Роман Бориса Акуніна «Смерть Ахіллеса», детектив про найманого вбивцю, — це добротний детектив, приємний для необтяжливого читання і не дратівливий, на відміну від більшості його сучасних побратимів, дурістю чи вульгарністю. У цій книзі описується розслідування обставин смерті всенародного улюбленця, генерала Соболєва, сищиком Ерастом Фандоріним, а також подається розгорнута біографія генеральського кілера: історія перетворення хлопчика Ахімаса на закоренілого негідника й найманого вбивцю. Дія роману відбувається наприкінці XIX століття, а основні події розгортаються влітку 1882 року, у період із 25 по 29 червня.
Відчувається, що автор провів серйозну роботу з вивчення реалій того часу: тканина щільна, оповідь замішана на деталях, що викликають довіру (засоби пересування, тарифи на газ, розміри чайових). Закони жанру дотримано: наявний лихо закручений сюжет (щоправда, з дещо розчаровуючою розв’язкою — надто просте з надто складного), численні підглядання і підслуховування, перевдягання й маскування, погоні та вбивства, а також неодмінне торжество справедливості у фіналі. “Бо — як же інакше?”, як риторично запитував на початку нашого століття один містичний анархіст. Написано виразною літературною мовою, яка, як влучно іноді кажуть під час обговорення мережевої прози, “не заважає”.