— Ти потрібен своїй дочці,— зазираю в димчасто-сині очі суворого чоловіка.
Він дивиться на мене довго, пронизливо, перш ніж різко оглушити:
— Гарна спроба. Тільки ти не врахувала одного фактору, дорога: я безплідний.
Киваю головою. Марат був моїм першим і єдиним чоловіком, тож я повторюю невблаганно:
— Дочці потрібна твоя допомога. Зроби ДНК-тест, усе, що завгодно, тільки допоможи…
Сльози течуть по щоках, коли мільярдер робить крок до мене, притягує до себе й видихає просто губами:
— Якщо ти збрехала — я не пощажу. Але якщо… якщо це правда, я заберу дочку. А ти повернешся до моєї постелі…