"Хто це в тебе на руках?!" — питає бос, дивиться примружено.
Я притискаю свого малюка до грудей і спокійно відповідаю:
"Мій син. Вибачте, будь ласка. Більше не повториться. У мене просто форс-мажор."
Красивий брюнет киває, дивиться уважно й невдоволено з-під широких брів.
"Щоб дітей більше не було на робочому місці. Ви порушуєте регламент!"
Я судомно киваю й личко мого хлопчика притискаю до грудей, не даю йому повернути голову, бо тоді… тоді мій бос побачить його очі…
Такі ж, як і у нього…
Я боюся, що він дізнається таємницю. Дізнається, що я тримаю на руках його сина…