Він роздер на шматки мою душу, мої мрії, мене — а зранку зник…
Казка в минулому. У теперішньому — сувора реальність, і мені лишається боротися з нею щодня. А вночі…
Він, як злодій, проникає в мої сни, мучить мене жадібними пестощами, обпалює поцілунками — і щоразу я прокидаюся в сльозах, а губи шепочуть одне-єдине запитання: «Коли, коли ж ти залишиш мене в спокої?!»