«Ти мені зрадив…» — ледве чутно видихаю я, і біль пульсує в серці, а всі надії на щасливе сімейне життя згорають.
— Так, — різко відповідає чоловік і обпалює мене ненависним поглядом, а потім б’є навідмаш злими словами:
— Я хочу, щоб ти негайно забиралася з мого дому, щоб зібрала всі свої речі й щоб ніщо не нагадувало про тебе, бо ти — минулий етап.
Я ковтаю ком у горлі, серце обпікає болем, і я дивлюся на жінку, яка дивиться на мене зверхньо, приміряючи роль нової господині мого дому… Моє серце розсипається в друзки, і я тихо шепочу:
— Запам’ятай, Назаре, коли ти прийдеш до мене випрошувати прощення, я тебе не пробачу!
З болем у грудях я розвертаюся й іду, зберігаючи під серцем таємницю, про яку зрадник-чоловік ніколи не дізнається…