— Ти тримаєш на руках мого сина, — грізно вимовляє мільярдер і свердлить мене пронизливим поглядом.
Я завмираю. Мене буквально паралізує страх, і холодна крапелька поту ковзає вздовж спини:
— Усе, що було між нами, тепер у минулому. У тебе немає жодних прав на нас із сином, у мене нове життя, — відповідаю, притискаючи до себе синочка, намагаюся, щоб голос звучав рівно, але страх стискає серце кліщами.
— Ти помиляєшся. Одного разу ти підписала контракт, за яким права на дитину — у мене. І зараз я нарешті поверну своє за правом. У машину їх.