«Жіноче щастя» (1882) — одинадцятий роман Еміля Золя з циклу «Ругон-Маккари», присвяченого представникам однієї родини, яка жила в роки Другої імперії — періоді диктатури Наполеона III. У цій сентиментальній історії автор занурює читача в світ універмагів, що стали одним із нововведень Другої імперії. Приїхавши до Парижа зі своїми братами, щоб працювати в невеликій крамниці їхнього дядька, Деніза Бодьо швидко зрозуміла, що роботу можна знайти лише в універмагах. Деніза влаштовується в «Жіноче щастя» — універмаг готового жіночого одягу, знайомиться з жорсткою конкуренцією серед продавщиць, нестабільністю працевлаштування й стає свідком експоненційного розвитку цього магазину та загибелі невеличких крамничок…