Пригоди Андрія Прохорова тривають.
Завершивши у 1557 році блискучий і загалом імпровізований похід у землі Великої Порти, він знов вирушає в дорогу. Не через велику спрагу військової слави, а просто тому, що інакше не виходить. Адже розгромивши внутрішню опозицію Царя, він мимоволі зайняв її місце — з усіма наслідними проблемами. Виявився зайвою людиною.
Мавр, який зробив свою справу.
Зрозуміло, це його не влаштовує. Але щоб не розв’язати громадянську війну між братами з непередбачуваним ефектом, він вирішує скористатися напрацюваннями Наполеона й вирушити у свій «Єгипетський похід». Та Єгипет далеко. І за відсутності гербової — доводиться вирушати «на курорти Туреччини», охоплені Смутом у всій повноті цього моторошного слова.
Чи виживе Андрій? Чи зможе реалізувати задумане? Чи не загрузне він у кривавій каші «мутної води», женучись за порожніми ілюзіями?