Бути імператорським блазнем-вбивцею не так уже й погано. Особливо коли ти з вищих обдарованих і тобі можна все. Ну, майже все. Якщо не брати до уваги клятву відданості його дорогоцінній величності, що скувала тебе руками й ногами. Не мою клятву.
Та імператор помилився — і мої кайдани впали. Тепер я вільний. Хоча для цього мені довелося померти й провести в небутті… почекайте, скільки ж років?
Втім, неважливо, скільки. Тепер нічого не завадить мені відродити власний клан — право на який у мене забрали.
Ну, привіт, нова доба…