Бути імператорським блазнем-вбивцею — не так уже й погано. Особливо коли ти з вищих обдарованих і тобі можна все. Ну, майже все. Якщо не вважати присяги на вірність його величності, що зв’язує руки й ноги. Не моєї присяги.
Та імператор помилився — і мої кайдани впали. Тепер я вільний. Хоча для цього мені довелося померти й провести час у небутті… почекайте, скільки років? Та втім, не важливо. Тепер ніщо не завадить мені відродити власний клан, право на який у мене відібрали.
Ну що ж, привіт, нові часи…