Не так уже й погано бути імператорським блазнем-вбивцею. Особливо якщо ти з верхівки обдарованих — тобі дозволено майже все. Майже. Якщо не рахувати присяги вірності, що зв’язує по руках і ногах його люб’язному величності. От тільки присяга була не моя.
Імператор прорахувався — і мої кайдани розсипалися. Я знову вільний. Щоправда, заради цього довелося померти й канути в небуття… зачекайте, на скільки років?
А втім, яка різниця. Тепер мені ніщо не завадить повернути собі право на власний клан — той самий, який у мене забрали.
Ну що ж, вітай, нова епохо…