— Знайди мені ту дівчину з бару.
— Яка не дала тобі піти на той світ?
— Її саму.
— Я вже поворушився і дещо на неї розкопав. Тримай.
Я відкриваю пошту й, прочитавши перші два рядки, з гуркотом ставлю чашку кави на стіл.
— Та блін! Де зараз це диво знаходиться?
— Там, де й належить. У тюрмі. Її пустять в витрати за такі гроші.
Промовчу, постукуючи ручкою по столу.
— Уточни по своїх каналах: вона ціла чи ні.
— Навіщо тобі це? Хочеш її собі, щоб самому на ній відігратися?
— Вгадав. Хочу, і ще й як.
❃❃❃❃❃
Продовження — «Найдорожче у світі».