— Чудовий варіант, Григорію Ігоровичу. Компанія на межі банкрутства, але ж жила — золото. Руку даю на відсічення: за правильного підходу за рік прибуток утричі зросте.
Поглядаю на помічника поверх чашки з кавою.
— Розповідай детальніше: що це за фірма, і чому я не в курсі?
— Власник загинув. Після нього лишилися борги й вороги. Зараз при кермі — дівчина. Молоденька ще, зелена.
Продавити її й вирвати фірму за копійки — не проблема.
— Дівчина? Ні, цим ми не займаємося. Тільки легальна діяльність.
— Та вона сама благально просить про зустріч, їй уже погрожують. Її довели до розпачу. Не нами — так іншими. Телефон увесь обірвала, просила приділити їй час. Хоч би пару хвилин.
Запевняє, що вона на все готова. З доброї волі.
— На все?
Звіряюсь зі своїм розкладом.
— Гаразд. Скажи, що я згоден зустрітися. Сьогодні о восьмій. І хай одягнеться пристойніше.