По добрій волі

— Чудовий варіант, Григорію Ігоровичу. Компанія на межі банкрутства, але ж жила — золото. Руку даю на відсічення: за правильного підходу за рік прибуток утричі зросте.

Поглядаю на помічника поверх чашки з кавою.

— Розповідай детальніше: що це за фірма, і чому я не в курсі?

— Власник загинув. Після нього лишилися борги й вороги. Зараз при кермі — дівчина. Молоденька ще, зелена.

Продавити її й вирвати фірму за копійки — не проблема.

— Дівчина? Ні, цим ми не займаємося. Тільки легальна діяльність.

— Та вона сама благально просить про зустріч, їй уже погрожують. Її довели до розпачу. Не нами — так іншими. Телефон увесь обірвала, просила приділити їй час. Хоч би пару хвилин.

Запевняє, що вона на все готова. З доброї волі.

— На все?

Звіряюсь зі своїм розкладом.

— Гаразд. Скажи, що я згоден зустрітися. Сьогодні о восьмій. І хай одягнеться пристойніше.