— Яке цікаве співпадіння, — зауважує Ксенія. — У дочки Савчука таке саме цяточка на нозі. Один в один, як у вашого сина.
Я прикриваю ніжку Кіра, беру його на руки й притискаю до себе.
— Вам здалося, — відповідаю, стараючись триматися спокійно.
— І ви народили Ангеліну майже одночасно… Різниця — кілька днів… — продовжує Ксенія.
— І наші чоловіки теж різні. І родини. Тож свої спостереження та здогадки лишайте при собі, — різко обриваю я її, помітивши, що Ваня прямує до нас. Махаю йому рукою й поспішаю піти. Ще не вистачало цих пересудів.