— Це моя дочка Мія. Будеш доглядати за нею. Як за своєю.
Даміаніс залишає колиску з немовлям на дивані й іде до бару.
— У якому сенсі? — я мельком оглядаю сплячу дівчинку, не вірячи, що вона справжня.
Така крихітка. На ляльку схожа.
— Що незрозуміло я сказав? — від інтонацій Леона віє арктичним холодом.
Усе! Усе незрозуміле! І особливо — як я могла полюбити цього бездушного монстра. Мало того, що Даміаніс колись купив мене як якусь річ, так тепер ще й приніс свою дитину від іншої жінки й вимагає про неї дбати.
❃❃❃❃❃
Передісторія про Леона та Александру: «Непорочна».
Книга про старшого брата Леона: «Спадкоємець на його умовах».