— Знову мітинг? — поцікавилася тітонька, підійшовши до вікна.
Я вже пів години спостерігала за натовпом, що юрмився на центральній площі біля пам’ятника Іллічу. Скульптуру, яку не прибрали вчасно — хоча така можливість була — вона й досі вказувала рукою в нікуди. Рука була вивернута так неестественно, що здавалося, ніби в Ілліча відкрита переломна травма.
— Акція протесту, — прокоментувала я, не обертаючись. — Скоро скінчиться. Погода ж сама бачиш яка — от-от хлине дощ.