Я був успішним підприємцем, але загинув у руках конкурентів. Доля підкинула підлість — я не пішов «на спокій», а потрапив у минуле. Душа вселилася в випускника педінституту. На дворі 1980 рік, а я простий фізрук у радянській школі, який має відпрацювати аж три роки за направленням.
Біологічка поклала на мене око, заступник директора вирішив «зжити мене зі світу», а директор-фронтовик повісив на мене класне керівництво. Де я і де педагогіка?! Нічого, прорвемося…
От тільки клас мені дістався експериментальний — із хуліганів і другорічників, а попереду — міська спартакіада. Як із малолітніх мерзотників зібрати команду?