Я був успішним підприємцем, але загинув від рук конкурентів. Доля підкинула підлість: я не пішов «на спокій», а потрапив у минуле. Душа вселилася в випускника педінституту. На дворі 1980 рік, а я — простий фізрук у радянській школі, який має відпрацювати цілих три роки за розподілом. Біологічка поклала на мене око, завуч вирішила «вижити» мене зі світу, а директор-фронтовик повісив на мене класне керівництво. Де я і де педагогіка?! Нічого, прорвемося… Однак клас мені дістався експериментальний — з хуліганів і тих, хто лишився на другий рік, а на носі міська спартакіада. Як із малолітніх негідників зібрати команду?