Я був успішним підприємцем, але загинув у руках конкурентів. Доля підкинула підлість — я не відправився «на спочинок», а потрапив у минуле. Душа вселилася в випускника педінституту.
На дворі 1980 рік, а я — простий фізрук у радянській школі, який має відпрацювати за розподіл аж три роки.
Біологічка поклала на мене око, завуч вирішила вижити мене з білого світу, а директор-фронтовик повісив на мене класне керівництво.
Де я і де педагогіка?! Нічого, прорвемося…
От тільки клас мені дістався експериментальний — з хуліганів та другорічників, а попереду міська спартакіада. Як з малолітніх мерзотників зібрати команду?