Я був успішним підприємцем, але загинув від рук конкурентів. Доля підкинула мені підлість — я не відправився «на спокій», а потрапив у минуле. Душа вселилася в випускника педінституту. На дворі 1980 рік, а я простий фізрук у радянській школі, який має відпрацювати за розподіл цілих три роки.
Біологічка поклала на мене око, завуч вирішила зжити зі світу, а директор-фронтовик повісив на мене класне керівництво. Де я й де педагогіка?! Нічого, прорвемося…
От тільки клас мені дістався експериментальний — із хуліганів і другорічників, а на носі міська спартакіада. Як із малолітніх негідників зібрати команду?