Найнебезпечніша професія — це письменництво! Що, думали інакше? А ось і ні: у офіс до чоловіка Віоли Тараканової вривається якась тітка неприємного вигляду, швыряє мало не в лице брошуру й кричить так, що й благим криком не назвеш. Зрозуміло, що у Віоли, як у кожної хоч трохи відомої літераторки, є своя особиста шизофренічка. Але відвідувачка виявилася її однокласницею Люською Гасконіною! І вона стверджує, що Вилка ще зі шкільних років заздрила їй, тож і «написала книжонку», де смачно розписані всякі сімейні таємниці та пороки самої Любки й її матусі — балерини на пенсії. Віола заявляє, що подібне лайно вона ніколи б не стала писати — не той жанр і не той формат. Та попри все чоловік Вилки, Степан Дмитрієв, вважає своїм обов’язком відстояти честь дружини й крок за кроком починає занурюватися в сімейні розбірки сімейства Гасконіних. Ох, якби він лише знав, скільки в цих нетрях маразму і хто його вічний рушій!