Якими іменами нагородили мене батьки! Уявіть поєднання — Віола Тараканова. Але рідні та близькі називають мене просто «Вилка». З таким ім’ям мені важко жити — мені хронічно не щастить. Точніше, не щастило до того дня, поки я не зустріла на вулиці дівчину, яка втратила пам’ять. Відтоді все моє життя змінилося. Розшукавши родичів Віри, я зрозуміла, що знайшла своє справжнє покликання. Раніше я любила читати детективи, а тепер усвідомила: немає нічого цікавішого, ніж самій бути детективом. Ледь я потягла за першу ниточку цієї справи, як натрапила одразу на три трупи. Так, круто починається моє перше розслідування…