Мене звати Віола Тараканова, і я ніколи не порушую особистий простір свого хлопця Юри Шумакова. Я не читаю його повідомлення і не риюся в його минулому. Але одного разу до мене прийшла його колишня подруга й розповіла, що отруїли керівника та бухгалтера фабрики іграшок — і винною можуть вважати її, бо саме вона подавала їм чай. Ми з Юрою вирішили розібратися в цій ситуації.
Я пішла до отруєної бухгалтерки, і там з’ясувалося, що її син Нікіта також помер. Пізніше було вбито й дівчину Нікіти. Схоже, справа тут не лише в іграшках!
Ось такі справи в мене, Віоли Тараканової, у світі злочинних пристрастей.