Я був успішним підприємцем, але загинув від рук конкурентів. Доля підкинула підлість — я не пішов «на спокій», а потрапив у минуле. Душа вселилась у випускника педінституту. На дворі 1980 рік, а я простий фізрук у радянській школі, який має відпрацювати аж три роки за розподілом.
Біологічка поклала на мене око, завуч вирішила зжити мене зі світу, а директор-фронтовик повісив на мене класне керівництво. Яке я до педагогіки?! Нічого, прорвемося…
От тільки клас мені дістався експериментальний — із хуліганів та тих, хто лишається на другий рік, а на носі міська спартакіада. Як із малолітніх мерзотників скласти команду?