І чому я, Віола Тараканова, не вмію казати «ні»? Керівниця PR-відділу видавництва, яке випускає мої книги під псевдонімом Аріна Віоловa, запросила мене в гості — і ось уже я з коробкою піци під пахвою стою біля її будинку. Двері виявилися відчинені, а в будинку — порожньо… Раптом я побачила у вікно, як безчуттєву Віру хтось несе на плечі… обертається! Звісно, мене переконали, що це просто еротичні ігри, але наступного дня Віру знайшли мертвою! Вона загинула в ніч на п’ятнадцяте грудня, і з’ясувалося: уже третій рік поспіль у цей зовсім не «червоний» день календаря хтось убиває жінок, яких об’єднує одна ознака — очі різного кольору. До сьогодні їх вважають відьмами! Розслідує мій колишній чоловік Олег Купрін, тому дізнатися все раніше за нього — для мене справа честі! Але спершу треба виконати незвичне прохання видавництва — допомогти моєму вірному фанатові Івану Зарецькому. Він хоче заздалегідь організувати… власні похорони!