Писати детективи важко, але ще важче шукати для них сюжети! До мене завітала подруга Кіра й розповіла душероздираючу історію. Вона закохалася в одного Едуарда з солоденьким прізвищем — Малина — і вирішила піти від чоловіка. Але возз’єднатися з коханим заважала «мала деталь» — хвора дружина Едика, на лікування якої Кіра позичила подарований чоловіком їй діамантовий гарнітур (кольє) з величезним смарагдом. А далі Малина розтанув разом із любов’ю й кольє. Та адреса Едика в Кіри є. І ось я їду до цього мерзотника, щоб забрати кольє. Але на вказаному місці живе якась шкандиба-непотріб. Наче хтось явно вкрав у нього паспорт. З горя Кіра отруїлася і опинилася в реанімації. Ну й сюжет для детектива! І де мені шукати цю потвору?.. Але ось у кінці тунелю вже брезжить світло — я наближаюся до розв’язки, опитавши купу свідків. У «фальшивого Мали-ни» виявилося багато облич — він і вбивця, і спокусник, і вимагатель — суцільне негативне обаякання. Але тільки не я Віола Тараканова, якщо, як і багато хто, попадуся на цю вудку. Мене ж йому не вдасться розчулити…