— «Я радий, що ти почала все згадувати. Впевнений, що й інші прогалини заповняться. Мені варто було викреслити тебе зі свого життя, але я побачив тебе зляканою й безпорадною тієї ночі, коли мені подзвонив незнайомець і повідомив, що знайшов мою візитку в тебе в кишені, і я зрозумів: треба в усьому розібратися». — Максим простягає мені аркуш паперу, складений учетверо. — «Це результати генетичної експертизи. Діна не моя дочка». Я вихоплюю з його рук документ. Рядки стрибають і розпливаються в мене перед очима. «Це якийсь розіграш?» — «Цього не може бути», — я заперечно похитую головою. — «Це помилка. У мене нікого не було, окрім тебе. Діна твоя дочка!»