— Який термін? — ковтаючи сльози, я киваю на живіт сестри. — Невaжливо. Слухай, Маш… Голос Зойки стає діловим: — Бабуся ж залишала нам двом гроші на квартиру, так? Я з часом поверну твою частину на картку. З кожною секундою гул у вухах наростає ще дужче. — Тобто поки я платила іпотеку й твоє навчання, ти завагітніла від мого Дениса, а зараз натякаєш, щоб я звільнила житло? — А з совістю в тебе як, Зой? — Я чула, що тобі запропонували місце в Москві. Якийсь багатий і крутий бізнесмен очолює компанію. Їдь, Маш. Може, там знайдеш своє щастя. Ти ж не хочеш, щоб мій дитина росла без батька, правда?