— Тату, ти запропонував Ковалёву пожити в нас? Але навіщо? Ти ж знаєш, що ми з дитинства не можемо терпіти одне одного!
— Дочка, Андрій нещодавно після травми. У його квартирі ремонт, а в нас є все необхідне для реабілітації, — спокійно каже батько.
— До того ж ми з мамою летимо у відрядження, близнюків беремо із собою. Комусь треба буде стежити за тобою.
— Ну чудово, тату! — відчаю я стогну в трубку. — Ти в курсі, що Ковалёв розійшовся з дівчиною? І загалом він жахливий ловелас і бунтар! То виходить, що до вашого повернення я маю спостерігати, як наш улюблений дім перетворюється на бордель і руїни?
— Не вигадуй, Яно. Все буде добре, — запевняє батько.
Дуже сумніваюся в цьому. Я не виношу Ковалёва й уявлення не маю, як я ділитиму з ним житлоплощу.
У книзі присутня нецензурна лайка!