Травень 1916… Минулого літа ворога зупинили ціною неймовірних зусиль. І весь цей час він метушливо рив свої щурячі нори, перетворюючи їх потім на забетоновані кулеметні й гарматні ДОТи, бліндажі та каземати, з квазі-німецькою величавістю називаючи свої творіння «Долинами смерті», «Могилами росіян»… Кажуть, від Балтики до Чорного моря можна було пройти пішки, не вилізаючи з окопів…
І зараз він ожив, зігрівся весняним сонечком, чекаючи, коли російські солдати знову підуть в атаку, плутаючись у спіралeях Бруно й зависаючи на колючому дроті окривавленими шматками м’яса під вогнем кулеметів…
Тільки от одну деталь він не врахував: у складі Російської імператорської армії існує 1-й окремий Нарочанський батальйон, яким командує капітан Гуров. І цей батальйон воює так, як вважає за потрібне, а не так, як від нього чекають германці. А це означає, що вигук «Уперед, на Захід!» змусить їх тремтіти вже в Першу світову…