Революція, про необхідність якої кричали на всіх розі, просторікували в ресторанах і шепотіли на кухнях, не відбулася. Генерал Келлер і регент імперії, великий князь Михайло, наводять порядок у країні залізною рукою. І простому люду це подобається. Бо через зневажливе ставлення до найвищих указів про восьмигодинний робочий день і підвищення зарплати робітникам колишні директори й керівники їдуть будувати Тихвінську ГЕС, а фронтові інтенданти й земгусари, спіймані на гарячому, риють окопи повного профілю в складі штрафних рот…
Залишилося лише закінчити війну. Не якимось ганебним Брест-Литовським договором, а — Перемогою! Зібрати всі сили, зробити останній ривок і вдарити там, де ніхто не чекає! І, як завжди, на вістрі удару — підполковник Гуров і його батальйон…