Центральні держави… Антанта… Вороги… Союзники… Нікому з них не потрібна сильна Росія. Усі дивляться на неї як на ласощі, вигоряючи від нетерпіння, коли ж можна буде урвати шматок і жувати, давлячись слиною від жадібності. А російський народ?.. Яка справа просвітленим європейцям до цих брудних дикунів? Хай помирають у окопах, хай вгризаються один одному в горлянки за ідеали Свободи, Рівності й Братерства. Вже досить серед них вожаків, готових повести цю юрбу до Світлого Майбутнього, і їх не турбує, що ця дорога буде вимощена кістками незгодних. А якщо такий вожак заради досягнення Великої Цілі не погребує посягнути на найдорожче, що є в кожного чоловіка — його Єдину й дитину, хай навіть та ще не народилася?.. Відповідь лише одна!.. І швидка смерть кулею в голову вважається необґрунтованою милістю…