Під час огляду будмайданчика піді мною обвалилася трухлява балка — і я помер. Усе чесно, без образ і претензій. Але десь там вирішили, що московський архітектор із сорокап’ятирічним стажем ще може принести користь. Замість заслуженої пенсії й спокійних спогадів мені дісталося зношене тіло запойного чоловіка, глуха середньовічна сільська місцина і дивна система: вона роздає окуляри за кожну правильно оброблену колоду й водночас натякає, що смерть уже поруч. Ніяких «обраних».
Прогрес — через ремесло. Виживання — через інженерний розрахунок. І досвід, який не забере навіть смерть.