Мені приснилося, що я опинився в цілком порожньому місці. Там не було нічого. Це неможливо ні описати, ні пояснити, але там справді не було нічого — не було навіть мене, хоча, з іншого боку, я ж був саме там, де… де ще? Якось я знав, що це за місце. Звідти можна було потрапити куди завгодно: не просто в будь-яке місто, а в будь-який Світ, який існує або не існує в Універсі. Ні, не “можна” — а “треба”. Якщо вже ти потрапив туди, значить, маєш ступити в один із цих незнайомих Світів, а якщо не ступиш — вони самі тебе заберуть.
«Двері між Світами» — саме так не раз говорили за мене Джуфф і сер Маба Калох… Чорт забирай — тут не було нічого, крім цих грішних дверей між Світами, і всі двері були навстіж відчинені. Наче «Ласкаво просимо!»