«Усі ми народжуємося й помираємо з тією самою невисловленою просьбою на вустах: любіть мене, будь ласка, якнайсильніше!» У відчайдушних пошуках цього смішного, нездійсненного кохання до себе ми проходимо повз чудові речі, які цілком могли б статися, зокрема й мимо справжніх чудес».
Та все ж ця повість радше про чудеса, ніж про кохання. І це, мабуть, на краще.