Важко живеться людині, яка опинилася в іншому світі. Навіть якщо її звати Проглотом, і вона досягла посади глави ковену магів. Невдачі сиплються одна за одною. Цього разу, хоч би як, король чомусь зненавидів Проглота. Підлеглі — ні чорта не працюють. Та й підлеглих мало: одні загинули, інші розбіглися якнайдалі від такого керівника. Королева тужить за вільним життям. Паладіни звинувачують Проглота у крадіжці реліквій. А вороги вночі не дають спати, бо ніч — їхня улюблена пора доби, вампіри ж… І дедалі частіше Проглоту, який уже й починає забувати своє земне ім’я, хочеться повернутися додому. Але хто йому дозволить…