Яка вже важка робота — повертати дезертирів у королівську армію. Навіть для Проглота, придворного мага з (ох, якою грізною!) репутацією, і водночас Пожирача чудовиськ та очільника ковену місцевих чаклунів. Важко й гидко — особливо якщо йому, землянину-переродженцю, який у світі Осхи зробив запаморочливу кар’єру, та по суті людині глибоко мирній, зовсім не хочеться на фронт. Але служба є служба.
До того ж невідомо, де тепер спокійніше і… безпечніше. Занадто багато різних нереальних сутностей — від дрібної нечисті до «прикладних» божків — раптом захотіли звести з Проглотом ближчі знайомства. І чому б не врятуватися від них… у бою? Таке точно ще нікому не спадало на думку, а значить може спрацювати. Та й допомогти королю виграти війну — теж не завадить…