Люк стояв на дорозі, дивлячись із заздрістю й злістю на загін вершників, що щойно проїхав повз. Злість хлопця можна було зрозуміти: його щойно перетягнули батогом по спині — і то лише за те, що він надто рано розігнув спину; треба було стояти в глибокому поклоні, доки ця кавалькада не поїде подалі. А заздрість теж була — йому так само хотілося кататися в кареті й щоб усі кланялися перед ним. Та де там: звідки в сина простого сільського пекаря можуть бути такі гроші.